Л. В. Костенко

     Моє перше враження від Ліни Костенко - ренесансна людина, покликана долею у наше буття. Антропологічні риси унікальні - ніби вона несе в собі пам'ять віків,  засвідчує існування глибинного князівського роду. Її краса - краса каріатиди, сильної і вічної. Ліна Костенко завжди була зіркою. Таке дивовижне поєднання таланту, свідомості, розуму і вроди. мені завжди імпонувала і її амбіційність, і її культура протесту : вона уміла не скорятися - не відступаючи від своїх переконань.
      Ліна Костенко - це позиція. Національна. Горда. З глибинним почуттям людської гідності ми гортали першу поетичну книжечку Л. Костенко "Проміння землі". Вже там заявлена ця позиція :
             Я в людей не простиму сили,
             Я нічого в житті не просила...
     На круглому столі "Поезія Ліни Костенко в часах перехідних і вічних" у Національному універсітеті "Києво-Могилянська академія" поетеса підтвердила своє етичне кредо : "Це відсутність гордості - скиглити і скаржитись".Ніхто за всі роки драматичного творчого життя (а Ліну Костенко не друкували шістнадцять років) не чув від неї й слова скарги.
    Поетеса - у повсякчасному внутрішньому  діалозі з історією, сьогоднішнім днем і днем майбутнім. Ліна Костенко нагадує нею ж витворений образ "пілігріма віків", який подорожує дорогами історії, прямуючи до свого Слова. А це чи не єдиний спосіб переживання Свободи. І її набуття. Не випадково Ліна Костенко сказала про себе : "Часом я - це мовчання задушеної вільної людини". Та не мовчать слова - ці срібні птиці, які оживлюють її Всесвіт.
   26 березня 2015 року о 14 годині (на 5-му поверсі, відділ "Сузір'я) відбудеться чергове засідання літературного клуба "Книжковий світ", присвячений 85-річчю Ліни Василівни Костенко.
     Книжкова виставка "Благословенна кожна мить її життя", присвячена цій події.