Лабіринт людських стосунків

      Пізнаючи  та перетворючи світ засобами
науки, духовної культури, індивідуальної та суспільної практики, людина в усі часи намагалася з'ясувати свою власну природу, розкрити таємниці свого внутрішнього світу, визначити рушійни сили свого розвитку, закони поведінки, причини і спонуки вчинкових актів, героїчних діянь, сенс свого існування і своє призначення у світі.
     Людське життя суперечливе у своїй сутності. Кожна людська істота так чи інакше самовизначається і самостверджується в просторі й часі, відміряному їй на життя, знаходить себе на перетині біологічного й соціального, фізичного й психічного, індивідуального й універсального, внутрішнього й зовнішнього, суб'єктивного та об'єктивного, матеріального й духовного вимірів існування.

   Психологія взагалі має давню історію, але як самостійна наукова дисциплина є досить молодою. Її вік налічує лише близько ста років. За цей короткий історичний період вона утвердилась  як відносно автономна галузь наукового знання, що вирізняється тільки їй властивими теорією, методологією, методами дослідження.
   Одним з найпоширеніших є визначення психології як науки про душу. Людина завжди прагнула відшукати причину всіх явищ, що привертали до себе її увагу.
    Головне протиріччя історії -- у прагненні людини розв'язати проблему взаємовідношення трансцендетального і феноменального, потойбічного і посейбічного -- залишається і вирішуваним, і невирішуваним.
    "У великому пізнанні багато печалі Хто помножує пізнання, той помножує печаль". Колись Гете відповів у своєму вірші тим, хто пропонував людині пізнати саму себе : ""Так, пізнаю, але куди потім тікати?" Чи вийде людина з честю із цього психологічного випробування? Пізнання людини триває, триває й самопізнання...
   Цій темі і  присвячена книжкова виставка у відділі абонементу "Лабіринти людських стосунків".