31 січня 2017 року відділ абонемента провів бібліографічний огляд творчості письменників сучасної української літератури для вчителів української мови і літератури ЗОІППО.
Провідний фахівець Тетяна Мартиненко розповіла про роман Тетяни Малярчук "Забуття". Що таке час, як не кит, який поглинає все, зрівнюючи у бездонному череві геніїв і невдах, шляхетних добродіїв і політичних злочинців. Скільки людських життів непересічних українців стали тим заковтнутим планктоном. Їх неможливо дістати із забуття, хіба що хтось із живих відчуває нагальну потребу згадувати. У цьому романі тим славетним забутим є В'ячеслав Липинський, український історик польського походження, філософ і невдалий політик, засновник українського монархізму. Його життя було суцільним рухом проти вітру, пожертвою заради ідеї. Але й ним поживився синій кит української пам'яті. Авторка вкладає розповідь про цього чоловіка в уста молодої жінки, героїні роману, нашої сучасниці, котра досліджує старі газети, щоб віднайти власну ідентичність і доторкнутися до минулого, яке вирізали з її історії, як з кіноплівки.
Наступний автор Андрій Бондар і його збірка новел "І тим, що в гробах"--
яскраве відображення суб'єктивних, дуже особистих вражень автора. Це підслухані історії та розмови, галерея небанальних сюжетів про звичайне життя пересічних людей. Але крізь химерний калейдоскоп спостережень раз по раз виринають нетривіальні, такі, на перший погляд, непоєднувані образи, як-от смішний і трішки недоречний Папа Римський на Святошині, тб-серіальний комісар Рекс і навіть наймудріша з мишей.
Далі Тетяна Володимирівна розповіла про збірку віршів Анастасії Дмитрук "Верните нам наше небо".
Юрий Винничук і його роман "Цензор снів". Головних героїв цього твору двоє. Вони різні за характером та поглядами, вони антиподи, але багато чого в них є спільного: зріст, колір волося, колір очей, вік. У романі "Цензор снів" Ю. Винничук вибудовує перед читачем захоплюючий сюжет, у якому герої , поринаючи в лабіринти пам'яті, щойноу несподіваному фіналі розкриваються повністю...
Зустріч пройшла в теплій атмосфері.
Провідний фахівець Тетяна Мартиненко розповіла про роман Тетяни Малярчук "Забуття". Що таке час, як не кит, який поглинає все, зрівнюючи у бездонному череві геніїв і невдах, шляхетних добродіїв і політичних злочинців. Скільки людських життів непересічних українців стали тим заковтнутим планктоном. Їх неможливо дістати із забуття, хіба що хтось із живих відчуває нагальну потребу згадувати. У цьому романі тим славетним забутим є В'ячеслав Липинський, український історик польського походження, філософ і невдалий політик, засновник українського монархізму. Його життя було суцільним рухом проти вітру, пожертвою заради ідеї. Але й ним поживився синій кит української пам'яті. Авторка вкладає розповідь про цього чоловіка в уста молодої жінки, героїні роману, нашої сучасниці, котра досліджує старі газети, щоб віднайти власну ідентичність і доторкнутися до минулого, яке вирізали з її історії, як з кіноплівки.
Наступний автор Андрій Бондар і його збірка новел "І тим, що в гробах"--
яскраве відображення суб'єктивних, дуже особистих вражень автора. Це підслухані історії та розмови, галерея небанальних сюжетів про звичайне життя пересічних людей. Але крізь химерний калейдоскоп спостережень раз по раз виринають нетривіальні, такі, на перший погляд, непоєднувані образи, як-от смішний і трішки недоречний Папа Римський на Святошині, тб-серіальний комісар Рекс і навіть наймудріша з мишей.
Далі Тетяна Володимирівна розповіла про збірку віршів Анастасії Дмитрук "Верните нам наше небо".
Юрий Винничук і його роман "Цензор снів". Головних героїв цього твору двоє. Вони різні за характером та поглядами, вони антиподи, але багато чого в них є спільного: зріст, колір волося, колір очей, вік. У романі "Цензор снів" Ю. Винничук вибудовує перед читачем захоплюючий сюжет, у якому герої , поринаючи в лабіринти пам'яті, щойноу несподіваному фіналі розкриваються повністю...
Зустріч пройшла в теплій атмосфері.
Комментариев нет:
Отправить комментарий