Л. В. Костенко - Нескорена долею

19 березня  ми святкували день народження видатної української поетеси Л. В. Костенко.

Ліна Костенко - прямий духовний нащадок Т. Шевченка, Л. Українки та І. Франка. Поетів такого масштабу, такого дарування народжується мало - один-два на століття. Вона наближена до Істини. У неї абсолютний слух до "голосу віків". Вона глибоко розуміла Зло тоталітарної системи. Можливо, як нікому іншому, їй відкривалась загроза, яку несла ця система самому існуванню нації. Багаторічна тяглість так званих "застійних часів", що позначились суспільно-політичною стагнацією, забороною вільної думки, посиленою "інтернаціоналізацією".
Остання потужно стимулювала національну зраду, була
особливо небезпечною для нації, імунітет самозбереження якої до того був ослаблений величезними людськими втратами
під час війн та голодоморів. Думається, шо глибоке розуміння
небезпеки, яка нависла над нацією, зробило Ліну Костенко
нездатною до конформізму. Їй була відома Істина, і тому вона, як, можливо, ніхто інший, відчувала, що далі відступати нікуди, бо далі - провалля...
Окрім того, треба врахувати ще одну річ: Ліна Костенко - Поет у найповнішому, справжньому розумінні цього слова. А це
означає, що в неї загострене розуміння Краси. Поняття Краси стосується всього духовного і матеріально сущого у цьому світі. Є краса природи, краса слова, краса думки, краса почуття, краса вчинку...                                                        
Нескореність Ліни Костенко перед тоталітаризмом - це її
людський подвиг, який ще потребує відповідного осмислення.
Залишаючись нескореною, вона зберігла не тільки власну честь і гідність, а й честь і гідність рідної літератури.