В епіцентрі подій - журналіст

     Ще прабатьки стверджували : якщо усне слово розчиняється у повітрі, то написане залишається. Інколи навіки.

Писали на камені, на папірусі, на глиняних
дощечках, на бересті... В прадавні часи -
одиниці, сьогодні - мільйони. А найбільше -
письменники і журналісти !
Видатний дослідник слова, українець за
походженням, Козак Луганський (псевдонім
В. І. Даля) назвав журналістику дуже образно - "терміновою словесністю". Інший відомий
українець М. В. Гоголь писав : "У кожнім слові безліч простору, кожне слово неосяжне". А славетна Леся Українка сумувала з приводу того, що слово "не гострий, безжалісний меч, той, що стина вражі голови з
плеч". Але можна сміливо заявити : слово " в руках Майстра" стає грізною зброєю. Воно може
боляче вразити. Може вилікувати. Може й доленосний шлях відкрити.
Та головне покликання журналіста - донести до людей подих сучасності, розкрити характерні
риси конкретної дійсності, завжди бути у самому епіцентрі подій, у найгарячіших точках нашого життя-буття.
Серед журналістів 60-х років була популярною пісня, в якій є рядки : "Троє суток шагать, троє
 суток не спать, ради нескольких строчек в газете...". Зараз таких "розкошів" не дозволить собі жодна редакція. Сучасні засоби зв'язку, Інтернет-технології диктують інші підходи і терміни :
журналіст має  швидко осмислити факт і оперативно передати матеріал у своє видання. А ще,
крім уміння володіти словом, журналіст має водночас бути й політиком, і дипломатом, і
психологом в одній особі, добре знати проблеми і економіки і суспільного життя.
У "муках слова", за визначенням Надсона, народжуються твори усіх жанрів. Автори публікацій
інколи висвітлюють ту чи іншу подію з діаметрально протилежних точок зору, висловлюючи
або передаючи власне ставлення до неї. І це зрозуміло : без свободи слова, без особистої думки, власного погляду на подію не може бути цивілізованого суспільства, не може бути
демократії !