Г. Вдовиченко "Пів'яблука"

Галина Вдовиченко - заступник головного редактора газети "Високий замок" і обдарована
письменниця. На її дебютний роман "Пів'яблука" припав "Вибір видавців - 2008", а за рік він став "Кращою українською книгою - 2009"
за версією читачів тижневика "Кореспондент". Другий роман - і перша
премія "Коронація слова - 2009"; третій - спеціальна відзнака "Гранд-
Коронація слова - 2010".

"Пів'яблука" - це сучасний роман-казка. І за законами жанру, у ньому
є магічний предмет - чарівне яблуко, дерев'яна іграшка роботи майстра
XVIII ст. Воно потрапляє до рук чотирьох подруг, які мешкають у
Львові: редактора Галини, дизайнера Ірини, коректора Магди та телеведучої Луїзи - у кожної з жінок своя доля й минуле не завше
безхмарне. Як справжня казкова річ, це яблуко може здійснювати
найпотаємніші бажання - і в житті героїнь починаються зміни...
Оптимістична і зворушлива розповідь про жіночу дружбу, про те, що ніколи не пізно повірити
в диво !                                                 

Надзвичайно потужний позитив, що лине з книг Галини Вдовиченко, робить їх теж магічними предметами. Мабуть, тому серед шанувальників письменниці так багато читачок, які вчаться змінювати себе, уникати конфліктів у родині, повертають довіру до світу, врешті знаходять спокій і тишу в душі. Тут немає солодкої манірності домогосподарки, що полюбляє мильні опери та любовні романи, чи егоїзму світської левиці, чи розбещеності провінційної феміністки. Лише наполеглива праця на захист людської гідності, яку намагаються принизити
силою відомих суспільних обставин. І праця ця триватиме вічно, бо одні перешкоди зникають, а інщі з'являються. І дуже важливо за цих обставин позичити одне одному яблуко-талісман, а не тримати його для власного вжитку. Яблуко ділиться до безконечності. Таким його створив  наш Господь !  

Дитина читає !

     Увазі батьків і дітей пропонується література. яка поширює світогляд дитини. а також казки і дитячі детективи.
Ми сподіваємось на те, що виставка сподобається всім нашим читачам!

Чудовий світ фантастики

" Чудовий світ фантастики " - це виставка, яка присвячена іншим цивілізаціям.
Фантастика - жанр художньої літератури, в якому за допомогою додавання вигаданих, уявних

елементів створюється світ, відмінний від сьогодення та
нашого нелегкого життя.
Проза письменників-фантастів  яскрава  та емоційна, її особливими рисами є психологічна достовірність, майстерність , постановка складних, іноді морально-етичних питань та проблем. Вони дуже люблять експериментувати, тому кожна їхня книга - це пастка для читача, потрапивши у яку, він просто не може не відчувати емоційного співчуття героям.
І ми хочемо допомогти вам, наші шановні читачі, мандрувати цим світом !

День поэзии

27 марта состоялось очередное заседание литературного клуба, которое было посвящено Всемирному Дню поэзии. Во вступительном слове ведущая клуба зав. отдела абонемента Шпилевая В. И. обратила внимание членов клуба, что  2014 год является юбилейным для двух великих поэтов -  Т. Г. Шевченко и  М. Ю. Лермонтова (200-летие со дня рождения).  Именно поэтому заседание началось с прочтения отрывка из поэмы "Катерина", а также стихотворения " И скучно и грустно" библиотекарем отдела абонемента
Л. М. Леденковой. Принес этот год и потери - ушел из жизни наш земляк, поэт и большой друг библиотеки П. Ребро. Было прочитано стихотворение, посвященное родному городу.
 В заседании клуба принял участие Ж. Кучмий - запорожский поэт, журналист и переводчик. На суд членов клуба были представлены его переводы : Т. Г. Шевченко и  М. Ю. Лермонтова.
Также в заседании клуба приняла участие Н. Н. Ласкова - вдова запорожского поэта
Михаила Рафаиловича Ласкова.

Член союза композиторов Украины Стариковский  А. А. порадовал членов клуба прекрасными романсами.
Литературно-художественный альманах "Махаон" в лице главного редактора Т. Микитенко и члена ред. коллегии Н. Клименко представили свое издание.

Встреча прошла в дружеской и теплой атмосфере.            

Л. В. Костенко - Нескорена долею

19 березня  ми святкували день народження видатної української поетеси Л. В. Костенко.

Ліна Костенко - прямий духовний нащадок Т. Шевченка, Л. Українки та І. Франка. Поетів такого масштабу, такого дарування народжується мало - один-два на століття. Вона наближена до Істини. У неї абсолютний слух до "голосу віків". Вона глибоко розуміла Зло тоталітарної системи. Можливо, як нікому іншому, їй відкривалась загроза, яку несла ця система самому існуванню нації. Багаторічна тяглість так званих "застійних часів", що позначились суспільно-політичною стагнацією, забороною вільної думки, посиленою "інтернаціоналізацією".
Остання потужно стимулювала національну зраду, була
особливо небезпечною для нації, імунітет самозбереження якої до того був ослаблений величезними людськими втратами
під час війн та голодоморів. Думається, шо глибоке розуміння
небезпеки, яка нависла над нацією, зробило Ліну Костенко
нездатною до конформізму. Їй була відома Істина, і тому вона, як, можливо, ніхто інший, відчувала, що далі відступати нікуди, бо далі - провалля...
Окрім того, треба врахувати ще одну річ: Ліна Костенко - Поет у найповнішому, справжньому розумінні цього слова. А це
означає, що в неї загострене розуміння Краси. Поняття Краси стосується всього духовного і матеріально сущого у цьому світі. Є краса природи, краса слова, краса думки, краса почуття, краса вчинку...                                                        
Нескореність Ліни Костенко перед тоталітаризмом - це її
людський подвиг, який ще потребує відповідного осмислення.
Залишаючись нескореною, вона зберігла не тільки власну честь і гідність, а й честь і гідність рідної літератури.                                                 
                                                             
                                                  
                                                    
                          
                                                     
                                           
                                                       
                                                 

В. Шкляр "Залишенець"

Їх називали бандитами, розбійниками, головорізами й навіть у прокльонах-анафемах забороняли згадувати їхні імена. Щоб вбити у пам'яті упокореної маси ту ідею, за яку повстанці жертвували свої молоді життя. На їхньому бойовому чорному прапорі напис : "Воля України або смерть". Вони не вийшли з лісу навіть тоді, коли навкруги запанувала чужа влада і вже не було надії на визволення. Вони - залишенці - обрали собі смерть.
У новому романі, над яким автор працював майже 13 років, висвітлено одну з найдраматичніших сторінок нашої історії - повстанську боротьбу українців проти окупаційної влади у 1920-х роках. Із глибин забуття виринає містична постать отамана Чорного Ворона, що переміг смерть...
Вожді, як маври, зробили свою справу і відійшли на еміграцію, а повстанці, марно чекаючи їхнього сигналу до всеукраїнського рушення, воювали ще майже десятиліття... Прототипом головного героя став один із найзагадковіших отаманів - Чорний Ворон.
                                                      

Знайомтесь - абонемент !

 Ви бажаєте дивитись у вікно і читати, або випити філіжанку кави і не припиняти читати? А можливо ви хочете читати казочку дитині, поки вона засинає? Ви серйозний фахівець і вам потрібна наукова література, або ви студент і для навчання знадобляться підручники? Завітайте до нас, у відділ абонемента Запорізької Обласної Універсальної бібліотеки ім. О. М. Горького. Ми запропонує вам різноманітну літературу.