пятница, 16 мая 2014 г.

Бібліографічний огляд творчості сучасних українських письменників

     13 травня у нашому відділі проведено бібліографічний огляд творчості сучасних українських письменників для вчителів української мови та літератури ЗОІППО.
     Завідувачка відділу Шпілева В. І. розповіла про книги Люко Дашвар "Биті є" (трилогія), "На запах м'яса", Андрія Кокотюхи "Таємне джерело", "Червоний". Бібліотекар Приймаченко Н. Л. поділилась своїми враженнями про книги Ірен Роздобудько "Гудзик", "Ліцей Слухняних Дружин" та "Перейти темряву". Творчість та книги Дари Корній "Тому, що ти є", "Зворотний бік Світла", "Зворотний бік Темряви", "Гонихмарник" представила провідний бібліотекар Железняк І. Л.

вторник, 29 апреля 2014 г.

Открытки ХХ века

Как часто нам не хватает живого общения и как жаль, что утрачено искусство письма. Мы перестали поздравлять друг друга с праздниками, посылая открытки любви, дружбы и нежности. Мы решили вернуться к старым и добрым традициям. Предлагаем вашему вниманию выставку "Открытки ХХ века". Пошлите тепло своих сердец , свою нежность и
свою любовь родным и близким. Чем больше радости вы впускаете себе в душу, тем меньше в ней места для боли и тоски. Делитесь радостью, заполняя мир счастьем!

Габріель Гарсіа Маркес (1928-2014)

17 квітня 2014  на 88-му році життя у своєму будинку в Мехіко  помер Габріель Гарсіа Маркес.
     Маркес - видатний колумбійський письменник, журналіст, видавець і політичний діяч, лауреат Нобелівської премії з літератури 1982 року. Найвищу літературну відзнаку Габріель Гарсіа Маркесу присудили з формулюванням: "За романи й оповідання, в яких фантастичні
і реалістичні елементи поєднані заради створення щедрого уявного світу, в якому відбито життя й суперечності  латиноамериканського континенту". Маркес є представником літературної течії "Магічний реалізм",
майстром  латиноамериканської та світової прози ХХ століття. Серед найбільш відомих творів Маркеса - "Сто років самотності", "Осінь патріарха" та "Полковнику ніхто не пише".
У своїй Нобелівській лекції Габріель Гарсіа Маркес сказав: "Поети і жебраки, музики і пророки, воїни і злочинці - сказав він, - усі ми, діти цієї невгамовної реальності, навряд чи потребуємо допомоги з боку уяви, навпаки, складність полягає у тому, що звичних засобів, потрібних для вірогідного відображення нашого життя, нам не вистачає. У цьому, друзі мої, сутність нашої самотності".
Остання чверть ХХ сторіччя стала часом небаченого розвитку Латинської Америки. Щоправда, пов'язанного не з матеріальними, а саме з духовними багатствами цього загадкового континенту. І аж ніяк не випадково у "Ста роках самотності", книзі, що принесла своєму авторові світову славу, оповідається (можно навіть сказати - із якоюсь дивовижною упертістю!) про різні неймовірні дива: як у містечку Макондо, що загубилося на краю сельви, заїжджі цигани катають місцевих хлопчаків на літаючих циновках; як священик падре Никанор демонструє силу християнської віри, здіймаючись на кілька сантиметрів над землею, а Ремедіос Прекрасна взагалі злітає у небо; як худоба одного з героїв неймовірно плодиться завдяки присутності його любострасної подруги; як околицями Макондо блукає вічний жид Агасфер, а старий циган Мелькіадес помирає, воскресає, знов помирає, однак і після смерті вряди-годи  з'являється у спеціально для нього відведеній кімнатці будинку сімейства Буендіа...
Відділ абонемента, вшановуючі пам'ять видатного письменника, пропонує книжкову виставку "Габріаль Гарсіа Маркес (1928-2014)".

пятница, 25 апреля 2014 г.

Чернобыль : "светящееся" будущее

28 лет назад, 26 апреля 1986 года, мир содрогнулся от взрыва реактора 4-го блока Чернобыльской АЭС.В тот день "мирный атом" из символа могущества цивилизации превратился  в ее "ахиллесову пяту", воплощение ее беззащитности. В итоге путь развития энергетики, определявший парадигму развития человечеств, подвергли сомнению.
      С тех пор это один из самых скорбных дней календаря - День памяти погибших в радиационных авариях и катастрофах. Авария на ЧАЭС погубила и исковеркала миллионы жизней, но главное, чтобы мы сделали правильные выводы и трагедия больше не повторилась - НИГДЕ и НИКОГДА ! К этой скорбной дате в отделе абонемента подготовили книжную выставку "Долгий след трагедии".  
                             

"Холодный Яр"

24.04.2014 года прошло очередное заседание литературного клуба "Книжный мир",  посвященое проблемам современной украинской литературы. В заседании приняли участие :
П. Юрик  - запорожский журналист и
прекрасный поэт, а также искрометный  сатирик. Он публикует свои произведения в
сборниках "Хортиця"и "Весела січ". Вышло несколько отдельных сборников юморесок П. Юрика, хотя начинал он с лирической поэзии. 
Еще один гость литературного   клуба - диктор Василий Федына, который 40 лет работал на запорожском радио. Он прекрасно прочитал стихи и юморески П. Юрика, а также В. Симоненко, с которым вместе учился в Киеве.
Среди выступающих был Красильников Владимир Васильевич, автор   сборников "Жемчужина жизни моей", "Вальс осенней листвы", "Цветы на окне" и сочных, искрометных юморесок. Членам клуба  понравилось выступление библиотекаря отдела абонемента Леденковой  Л. М. Людмила Михайловна прочитала юмореску поэта "Ода борщу".
Вторая часть заседания литературного клуба была посвящена роману В. Шкляра "Залишенець". Т. В. Мартыненко  (ведущий специалист отдела абонемента) познакомила членов клуба с его творчеством, а также с историческими фактами, которые легли в основу романа. После вступительного слова был показан документальный фильм "Холодный Яр". По окончании просмотра прошло обсуждение и присутствующие пришли к выводу :  кто не знает своего прошлого, не имеет будущего. Мы мало знаем об истории родного края и возможно, именно поэтому, вновь и вновь совершаем фатальные ошибки. Для того, чтобы отделить зерна от плевел, нам необходима информация, ибо она в наше время является щитом и мечом.
     Заседание клуба прошло в теплой и дружеской атмосфере.                        

четверг, 17 апреля 2014 г.

Великдень

Великдень відноситься до тих свят, дата яких міняється кожного року, визначеної немає. У перекладі з давньоєврейської мови "Пасха" - "проходження повз, позбавлення". Інші назви цього свята: Світле Воскресіння, Христов день.За переконанням православних віруючих, Великдень пов'язаний із воскресінням Ісуса Христа, а отже, символізує перемогу добра над злом і світла над пітьмою. Христове Воскресіння стало своєрідним свідченням того, що Ісус Христос - це істиний Спаситель, оскільки він переміг смерть, воскреснувши. І цим він дав
надію всім віруючим людям, власне, зробив людей  переможцями смерті, адже, відповідно до заповідей Святого  Письма, кожна людина протягом праведного свого життя    може заслужити право на власне безсмертя. Божественній  славі Сина Божого та величі світлого Великодня відповідає  особлива урочистість, із якою проводиться богослужіння  як у перший день Великодня, так і протягом усього святкового  тижня.                                     
Після свого воскресіння Ісус Христос перебував на землі ще протягом сорока днів. У цей період він з'являвся святим апостолам і навчав їх Божественної мудрості. Тому Великодні свята й тривають протягом сорока днів.
Чому Великдень - це такий великий день за народними уявленнями ? Давні легенди кажуть, що того дня, коли Ісус Христос народився, день був такий довгий і ясний, що дорівнював аж сімом сучасним дням. Ось така одна з народних версій походження назви цього свята.
Отже саме до цього великого свята відділ абонементу підготував  книжкову виставку "З Великоднем". Усіх бажаючих ми запрошуємо приєднатися до святкування !  А на передодні, у вівторок, був проведений майстер-клас, присвячений мистецтву писанкарства. За народним віруванням, ту писанку, яку ви отримали першою на Великдень, слід зберегти, оскільки вона має чарівну силу - зберігає від злого ока, може запобігти або й припинити пожежу. Народ вірить, що в тому разі, якщо всю великодню службу вистоїш у церкві з крашанкою, то вона матиме дуже довгий "термін придатності" - не зіпсується навіть через  багато років. Звичай робити писанки та крашанки виник у нас в Україні дуже давно. У вісімдесятих роках XIX століття, при розкопках Кривушанської могили археолог Уваров знайшов глиняні яйця. Такі ж яйця знайшов у 1908 році і Хвойко при розкопках на Полтавщині. Крім того, вчені порівнювали орнаменти на посудинах, що були знайдені при археологічних розкопках, з найстарішими орнаментами писанок і довели, що звичай розмальовувати писанки походить у нас на Україні ще з передхристиянських часів.                                                                                
Найстаріший орнамент на писанках подекуди зберігається ще й досі. Він переважно геометричний: трикутники, кола, сорококлинці, сорок гілок тощо. Все це - знаки різних ритуалів або священні числа. В наш час в орнаментах писанок шукають не тільки історичного змісту, а й мистецтва. Тепер, крім традиційних, зустрічаються на писанках і нові, мистецьки досконаліші орнаменти.

четверг, 10 апреля 2014 г.

Г. Вдовиченко "Інші пів'яблука"

Зворушлива й оптимістична історія про те, що ніколи не пізно повірити
в диво !
П'ять років тому до чотирьох подруг зі Львова потрапив старовинний
сувенір із секретом - чарівне яблуко, яке здатне здійснювати бажання.
Це яблуко змінило їхні долі - кожна отримала те, чого їй  бракувало в житті, а потім... Потім життя пішло далі - діти, сім'я, кар'єра...
Тим часом яблуко, яке нібито втратило свої чарівні здібності, припадає
пилом на полиці між банок з варенням - до того часу, поки його не...
викрадають. Що ж з ним станеться ? А якщо магічна річ потрапить у лихі руки ? Згодом з'ясовується: воно може не тільки впливати на долі подруг,
але й міняти життя різних людей. Тим більше що зараз воно не одне: у яблука з'явився двійник - і подруги опинились у вирі нових пригод.
У романі є ще один важливий персонаж - це скульптор Пінзель. У побутове тло тексту вплетена містичність, якою віє від його постаті. Місця, де майстер народився, жив, кохав,
творив, храми, де стояли його скульптури, образи, що він їх створював...Пінзель постає не просто історичною особистістю, він надихає Галину й Ірину на творчість, переплітає долі персонажів. Його присутність у творі відчувається повсюдно. Він піднімає текст над жанром жіночого роману кудись у позажанровий простір.
Роман читається легко, на одному диханні, і залишає приємне відчуття, як від хорошої розмови з близкими друзями, як від мандрів маленькими гордими містами, як від доторку до таємниць старовинних майстрів.